Селегілін (SELEGILINE)

Зміст

Клас

  • Neuroscience-based Nomenclature: Інгібітор дофаміових, серотонінових та норадреналінових ферментів (DSM-EI).
  • У трансдермальній формі: селективний тканинний інгібітор моноаміноксидази (МАО). Інгібітор МАО-А та МАО-В у мозку. Відносний селективний інгібітор МАО-В у кишківнику.
  • Пероральна форма: селективний інгібітор МАО-В.

Показання для застосування

(виділеним текстом схвалено FDA)

  • Великий депресивний епізод (трансдермальна форма)
  • Пероральна форма: лікування хвороби Паркінсона або симптоматичний паркінсонізм (у комплексній терапії)
  • Резистентна до лікування депресія
  • Панічний розлад (трансдермальна форма)
  • Соціальний тривожний розлад (трансдермальна форма)
  • Стійкі до лікування тривожні розлади (трансдермальна форма)
  • Хвороба Альцгеймера та інші деменції (пероральна форма)

Механізм дії

Як працює

  • Трансдермальна форма селегіліну (у рекомендованих дозах): необротньо пригнічує у мозку як МАО-А, так і МАО-В, розщеплюючи норадреналін, серотонін та дофамін. Це, імовірно, посилює норадренергічну, серотонінергічну та дофамінергічну нейротрансмісію.
  • Трансдермальна форма селегіліну (у рекомендованих дозах): у кишківнику та печінці є відносно селективним незворотнім інгібітором МАО-В. Таким чином зменшує шанси взаємодій із субстратом МАО-А (тираміном).
  • У пероральній формі: у рекомендованих дозах селективно та незворотньо блокує МАО-В. Це, ймовірно, посилює дофамінергічну нейромедіацію.
  • У пероральній формі: вище рекомендованих доз незворотньо блокує як МАО-А, так і МАО-В розщеплюючи норадреналін, серотонін та дофамін. Одночасно блокує метаболізм тираміну в кишківнику.
  • Таким чином, пероральне введення високих доз не є селективним для тканин. І не є щадним МАО-А у кишківнику. І, таким чином, може взаємодіяти з тирамінвмісними продуктами, викликаючи гіпертонію. 

Коли починає діяти

  • Початок терапевтичного ефекту у лікуванні депресії при трансдермальному введенні, як правило, відбувається не одразу, а часто відкладається на 2–4 тижні або довше.
  • Якщо при лікуванні депресії терапевтичний ефект не спостерігається протягом 6–8 тижнів, може знадобитися збільшення дози або призначення іншого препарату.
  • При лікуванні депресії може продовжувати працювати протягом багатьох років, щоб запобігти рецидивам.
  • Може посилити ефекти леводопи при лікуванні хвороби Паркінсона (протягом декількох тижнів після початку прийому пероральної форми).
  • Теоретичне уповільнення функціональних розладів, як при хворобі Паркінсона, так і при хворобі Альцгеймера є провокаційним, і потребує додаткового спостереження протягом місяців або більше року.

Якщо діє 

  • Мета лікування депресії - повне зникнення симптомів, а також запобігання рецидивів.
  • Прийом селегеліну зменшує або навіть усуває симптоми депресії, але не є лікуванням, оскільки симптоми можуть повернутися після припинення прийому препарату. 
  • Продовжуйте лікування до тих пір, поки всі симптоми депресії не зникнуть (ремісія).  
  • Після того, як симптоми депресії зникнуть, продовжуйте лікування мінімум рік після першого епізоду.
  • Після другого та наступних епізодів депресії лікування може бути безстроковим.
  • При лікуванні хвороби Паркінсона продовжуйте прийом селегеліну до тих пір, поки є дані, що селегілін сприятливо посилює ефекти леводопи.
  • Застосування селегіліну для уповільнення функціональних розладів при лікуванні хвороби Паркінсона або хвороби Альцгеймера було б довгостроковим при доведеній ефективності. 

Якщо не працює

  • Більшість пацієнтів з депресією мають лише часткову відповідь на терапію. При цьому деякі симптоми покращуються, але інші зберігаються (особливо безсоння, втома та проблеми з концентрацією).
  • Деякі пацієнти можуть бути резистентними до лікування.
  • Деякі пацієнти з депресією, які мають початкову реакцію, можуть давати рецидиви, навіть якщо вони продовжують прийом препарату. 
  • Розгляньте можливість збільшення дози, перехід на інший препарат або додавання відповідного посилюючого агента для лікування депресії.
  • Розгляньте можливість психотерапії.
  • Розгляньте можливість іншого діагнозу або коморбідного стану (наприклад, соматичної хвороби, адикцій тощо).
  • Деякі пацієнти можуть відчувати відсутність стійкої ефективності через активізацію прихованого або основного біполярного розладу, і потребують відміни  антидепресантів та призначення стабілізатора настрою. 
  • Використовуйте альтернативні методи лікування хвороби Паркінсона або хвороби Альцгеймера

Стратегії підсилення

  • У лікуванні депресії аугментація селегіліну систематично не вивчалася, і це те, що слід робити з обережністю та під ретельним контролем стану хворого.
  • Стимулятори, такі як d-амфетамін або метилфенідат (з обережністю та лише фахівцями). Може активувати біполярний розлад та суїцидальні думки. Також стимулятори можуть підвищити артеріальний тиск.
  • Літій.
  • Стабілізуючі настрій протисудомні препарати.
  • Атипові антипсихотичні препарати (з особливою обережністю використовувати препарати, які мають блокуючі властивості зворотного захоплення моноамінів, такі як зипразидон та зотепін).
  • Карбідопа-леводопа (у лікуванні хвороби Паркінсона). 

Додаткові обстеження

  • Слід спостерігати за зміною артеріального тиску у пацієнтів.
  • Хоча попередні дані клінічних випробувань свідчать про незначний приріст ваги або його відсутність, неселективні ІМАО часто призводять до збільшення ваги. Перед початком лікування зважте всіх пацієнтів та визначте, чи має пацієнт надмірну вагу (ІМТ 25,0–29,9) чи ожиріння (ІМТ ≥ 30).
  • Перш ніж призначати препарат, який може спричинити збільшення ваги, пацієнту із надмірною вагою або ожирінням, визначте, чи є у пацієнта діабет (глюкоза в плазмі натще 100–125 мг / дл), цукровий діабет (глюкоза в плазмі натще> 126 мг / дл) або дисліпідемія (підвищення загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та тригліцеридів, зниження рівня холестерину ЛПВЩ). Лікуйте або направляйте таких пацієнтів на лікування, яке включаючає дієтотерапію та контроль ваги, консультування щодо фізичної активності, відмову від паління та додаткові консультації відповідних фахівців. 
  • Під час лікування контролюйте вагу та ІМТ.
  • Якщо пацієнт, набрав > 5% початкової ваги, розгляньте можливість наявного преддіабету, діабету чи дисліпідемії або призначте інший антидепресант. 

Побічні реакції

Як препарат викликає побічні реакції

  • При використанні трансдермальних форм у рекомендованих дозах збільшується концентрація норадреналіну, серотоніну та дофаміну в мозку та в інших рецепторах, крім тих, де відбувається терапевтичний ефект.
  • При використані трансдермальних форм препарату у високих дозах втрата тканинної селективності та втрата щадних ефектів щодо МАО-А у кишківнику може збільшити можливість дієтичних взаємодій тираміну, якщо в ШКТ відбувається інгібування МАО-В.
  • При використанні прероральної форми в рекомендованих дозах, концентрація дофаміну збільшується в мозку та у інших (тканинних) рецепторах, крім тих, де відбувається терапевтичний ефект.
  • Побічні ефекти, як правило, негайні, але з часом зникають.

Зважати на побічні реакції

  • У трансдермальній формі: місцеві реакції, головний біль, безсоння, діарея, сухість у роті.
  • Пероральна форма: загострення побічних ефектів леводопи, особливо нудота, запаморочення, біль у животі, сухість у роті, головний біль, дискінезія, сплутаність свідомості, галюцинації, яскраві сни.

Життєво небезпечні побічні реакції

  • У трансдермальній формі: гіпертонічний криз не спостерігався, згідно з попереднього досвіду клінічних випробувань навіть у пацієнтів, які не дотримувались дієти з низьким вмістом тираміну.
  • У пероральній формі: знижений ризик гіпертонічного кризу (особливо, коли ІМАО використовуються з продуктами харчування, які містять триамін або забороненими препаратами) - при призначенні низьких доз порівняно з неселективними ІМАО.
  • Теоретично, при призначенні у високих дозах може спричинити судомні напади та манію, як і неселективні ІМАО.
  • Рідкісна активація суїцидальних думок та поведінки (суїцидальність). Короткочасні дослідження не показали збільшення ризику суїцидальності антидепресантів порівняно з плацебо після 24 років.

Підвищення ваги

  • У трансдермальній формі: повідомляється, але не очікується. У деяких пацієнтів може спостерігатися втрата ваги.
  • У пероральній формі: зустрічається у значної меншості. 

Седація

  • Повідомляється, але не очікується.
  • Може спостерігатися активація у деяких пацієнтів. 

Що робити з побічними реакціями

  • Чекати
  • Зменшити дозу.
  • Після того, як селегелін повністю виведеться з організму призначте СІЗЗС або інший антидепресант нового покоління. 
  • Призначте іншу антипаркінсонічну терапію (при хворобі Паркінсона)

Аугментація побічних реакцій

  • Тразодон (з обережністю) при розладах сну у лікуванні депресії.
  • Бензодіазепіни при безсонні у лікуванні депресії.
  • Одноразова пероральна або сублінгвальна доза блокатора кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипіну) для невідкладного лікування гіпертонії внаслідок лікарських взаємодій або дієтичного тирамінового ефекту. 
  • Більшість побічних ефектів не можна зменшити за допомогою аугментуючого препарату.

Спосіб застосування та дози

Діапазони доз

  • Лікування депресії (трансдермальна форма): 6-12 мг / добу
  • Депресія (пероральна форма): 30–60 мг / добу.
  • Лікування хвороби Паркінсона / хвороби Альцгеймера: 5–10 мг / добу.

Лікарські форми

  • Трансдермальний пластир 20 мг / 20 см2 (6 мг / добу), 30 мг / 30 см2 (9 мг / добу), 40 мг / 40 см2 (12 мг / добу).
  • Капсули 5 мг.
  • Таблетки 5 мг.
  • Таблетки, що розчиняється у ротовій порожнині 1,25 мг. 

Як призначати

  • Лікування депресії (трансдермальна форма): початкова доза 6 мг / добу. Максимальна добова доза 12 мг.
  • Лікування хвороби Паркінсона: початкова доза 2,5 мг / добу двічі на добу. Підвищувати до 5 мг. два рази на добу. Зменшувати дозу леводопи на другий - третій день. 

Поради

  • Трансдермальний пластир містить 1 мг селегіліну на 1 см2 і доставляє приблизно 0,3 мг селегіліну на смпротягом 24 годин.
  • Пластир доступний у трьох розмірах - 20 мг / 20 см2, 30 мг / 30 см2 та 40 мг / 40 см2 - це забезпечує приблизно 6 мг, 9 мг та 12 мг відповідно протягом 24 годин.
  • При призначенні 6 мг / 24 години (трансдермальна форма) коригування дієти, як правило, не потрібне.
  • Дієтичні модифікації для обмеження споживання тираміну з продуктами харчування рекомендуються для доз вище 6 мг / 24 години (трансдермальна форма).
  • Трансдермальний пластир слід наносити лише на суху, неушкоджену шкіру у верхній частині тулуба, верхній частині стегна або зовнішній поверхні надпліччя.
  • Кожного дня слід вибирати нове місце для накладання пластиру. Пластир потрібно накладати кожнного дня в один і той самий час. Одночасно можна накладати тільки один пластир. Пластир не можна розривати/розрізати. 
  • Не торкайтесь відкритої (липкої) сторони пластиру, а після нанесення помийте руки водою з милом. Не торкайтесь очей до того як помити руки водою з милом.
  • Тепло теоретично може збільшити кількість селегіліну, що поглинається через трансдермальний пластир. Тому пацієнтам слід уникати контакту з місцем застосування зовнішніх джерел прямого тепла (наприклад, подушок з підогрівом, тривалого впливу прямого сонячного світла).
  • Хоча теоретично в кожному пластирі є 3-денний резервуар препарату, багатоденне використання з одного пластиру, як правило, не рекомендується і не тестувалось. Через наявність залишку препарату в пластирі через 24 години, викиньте використані пластирі таким чином, щоб запобігти випадковому застосуванню або проковтуванню дітьми, домашніми тваринами та іншими. 
  • При лікуванні хвороби Паркінсона зазвичай не рекомендується прийом пероральної форми препарату у дозах вище 10 мг / добу.
  • Призначення карбідопи-леводопи іноді можна зменшити на 10–30% через 2–3 дні прийому перорального селегіліну у дозах 5–10 мг / добу при лікуванні хвороби Паркінсона.
  • При призначенні доз вище 10 мг / добу (перорально) селегілін може стати неселективним та інгібувати як МАО-А, так і МАО-В.
  • При призначенні доз вище 30 мг / добу (перорально) селегілін може мати антидепресантні властивості.
  • Пацієнтам, які отримують високі пероральні дози, можливо, доведеться періодично проводити печінкові проби.
  • Дози, що перевищують 10 мг / добу (перорально), можуть збільшити ризик гіпертонічного кризу, взаємодії тираміну в ШКТ та лікарських взаємодій, подібних до таких, як у фенелзину та транільципроміну.

Передозування

  • Передозування при використанні трансдермальної форми може спричинити значну кількість інгібування МАО-А, а також інгібування МАО-В, і його слід лікувати так само, як і при передозуванні неселективним пероральним ІМАО.
  • Запаморочення, занепокоєння, атаксія, безсоння, седативний ефект, дратівливість, головний біль. Серцево-судинні ефекти, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, кома.

Довготривале застосування

  • Тривале застосування систематично не вивчалось, хоча загалом рекомендується для тривалого застосування, так як і інші антидепресанти.

Формування залежності

  • Відсутні докази зловживання трансдермальним селегіліном, незважаючи на його метаболізм до l-амфетаміну та l-метамфетаміну.
  • У деяких пацієнтів розвинулась залежність від інших ІМАО

Як припинити

  • Трансдермальна форма: МАОІ повільно виводяться протягом 2–3 тижнів після видалення пластиру.
  • Оральна форма: зазвичай немає необхідності у титруванні, оскільки препарат поступово виводиться протягом 2-3 тижнів. 

Фармакокінетика

  • Клінічна ефективність може розвиватися до 14 днів через незворотне інгібування ферментів.
  • Основним метаболітом селегіліну є дезметилселегілін. Іншими метаболітами є l-метамфетамін та l-амфетамін.
  • Оскільки при трансдермальному прийомі препарату метаболізм першого проходу не є значним, це призводить до значного впливу селегіліну та меншого впливу метаболітів у порівнянні з пероральною форомою препарату.
  • При прийомі трансдермальним шляхом 25–30% вмісту селегіліну всмоктується протягом 24 годин з кожного пластиру.
  • Середній період напіввиведення трансдермальної форми селегіліну становить приблизно 18-25 годин.
  • Середній період напіввиведення пероральної форми селегіліну становить приблизно 10 годин.

Взаємодія ліків

  • Багато непорозумінь щодо того, які ліки можна поєднувати з ІМАО.
  • Теоретично (особливо у високих дозах) селегілін може спричинити летальний «серотоніновий синдром» у поєднанні з препаратами, що блокують зворотне захоплення серотоніну, тому не призначайте їх разом або протягом 5 періодів напіввиведення після припинення прийому інгібітора зворотного захоплення серотоніну (тобто, "вмивання" селегіліну повинно бути приблизно через 1 тиждень після припинення прийому більшості препаратів (за винятком 5 тижнів або більше після припинення прийому флуоксетину через тривалий період напіввиведення флуоксетину та його активного метаболіту))
  • При припиненні прийому селегіліну (період «вимивання») потрібно чекати 2 тижні, перш ніж починати приймати інший антидепресант, щоб дати організму достатньо часу для регенерації МАО.
  • Трансдермальна форма: у дослідженнях з альпразоламом, ібупрофеном, левотироксином, оланзапіном, рисперидоном та варфарином відсутні фармакокінетичні лікарські взаємодії.
  • Трамадол може збільшити ризик судом у пацієнтів, які приймають ІМАО.
  • Гіпертонічний криз з головним болем, внутрішньочерепною кровотечею та летальними випадками може бути результатом поєднання неселективних ІМАО з симпатоміметичними препаратами (наприклад, амфетамінами, метилфенідатом, кокаїном, дофаміном, адреналіном, нонепінефрином та спорідненими сполуками метилдопа, леводопа, L-триптофаном, L-тиротифаном, L-тиротифаном, L-тирозином та фенілаланіном.
  • Не поєднуйте з іншим ІМАО, алкоголем або гуанетидином.
  • Побічні реакції на лікарські препарати можуть виникати в результаті поєднання ІМАО з трициклічними або тетрациклічними антидепресантами та спорідненими сполуками, включаючи карбамазепін, циклобензаприн та міртазапін, і їх слід уникати за винятком лікування складних випадків.
  • Карбамазепін підвищує рівень селегіліну в плазмі крові та протипоказаний у комбінації з ІМАО.
  • ІМАО у поєднанні зі спінальною анестезією можуть викликати комбіновані гіпотензивні ефекти.
  • Поєднання ІМАО та депресантів ЦНС може посилити седацію та гіпотонію.

Інші важливі застереження

  • Під вживанням їжі з високим вмістом тираміну зазвичай розуміють як 40 мг або більше тираміну натщесерце.
  • Дослідження показують, що для гіпертонічної реакції при призначенні низьких доз трансдермальної форми препарату (6 мг / 24 години) може знадобитися 200–400 мг тираміну натще (та ще більше прийому тираміну в оральних формах). Тому пріцьому нема спеціальних рекомендацій щодо дієтоттерапії.
  • Чутливість до тираміну при прийомі низьких доз селегеліну у формі трансдермального пластиру (6 мг / 24 години) може бути порівнянна з чутливістю до низьких доз перорального селегіліну (10 мг), не викликаючи гіпертонічної реакції на прийоми їжі з високим вмістом тираміну.
  • Чутливість до тираміну та гіпертонічна реакція на трансдермальний пластир при призначенні високих доз (12 мг / 24 години) можуть спостерігатися при прийомі 70-100 мг тираміну натще, тому обмеження в харчуванні також може не знадобитися при призначенні 9 мг / добу або 12 мг / добу.
  • Однак було проведено недостатньо досліджень, щоб переконатись у безпеці трансдермального введення при 9 мг / 24 години або 12 мг / 24 години, тому при призначенні цих доз все ще рекомендуються дієтичні обмеження щодо тираміну.
  • Пероральний прийом неселективних незворотних ІМАО зазвичай вимагає дотримання дієти з низьким вмістом тираміну.
  • Вживання їжі з високим вмістом тираміну, визначене як 40 мг або більше тираміну натще або менше (прийом 10 мг тираміну натще), може викликати гіпертонічні реакції у пацієнтів, які приймають неселективний незворотний МАОІ перорально.
  • Харчові обмеження зазвичай рекомендують пацієнтам, які приймають високі дози селегеліну трансдермальним шляхом (9 або 12 мг / добу), але не малих доз селегеліну трансдермальним шляхом (6 мг / добу).
  • Трансдермальна форма: дослідження призначення низьких доз селегіліну (6 мг / добу) не показали зміни систолічного або діастолічного артеріального тиску або пульсу при введенні добровольцям, які приймали псевдоефедрин по 60 мг тричі на день протягом 2 днів або 25 мг фенілпропаноламіну кожні 4 години протягом 1 дня. 
  • Однак недостатньо даних щодо безпеки призначення псевдоефедрину без запобіжних заходів. Слід контролювати артеріальний тиск при призначенні трансдермальної форми селегіліну у низьких дозах разом із псевдоефедрином
  • Можливо, доведеться уникати псевдоефедрину при призначенні трансдермальної форми селегіліну, особливо у високих дозах або у вразливих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
  • Хоча ризик може бути знижений при трансдермальному введенні селегіліну, якщо пацієнт і лікар, який призначає препарат, пильно спостерігають за потенційними взаємодіями з будь-якими препаратами, включаючи антигіпертензивні засоби та препарати від кашлю та застуди, що продаються без рецепта.
  • Безрецептурні ліки, яких слід уникати або застосовувати з обережністю під наглядом фахівця, включають препарати від кашлю та застуди, включаючи препарати, що містять декстрометорфан, засоби для носа (таблетки, краплі або спрей), ліки від сінної лихоманки, препарати для лікування носових пазух, інгалятор від астми та препарати для зниження ваги.
  • Деякі трансдермальні пластирі, що містять навіть невеликі сліди алюмінію або інших металів в клейовій підкладці, можуть спричинити опіки шкіри, якщо їх носити під час МРТ, тому попередьте пацієнтів, які приймають препарати у трансдермальній формі, про цю можливість та порадити їм розкрити цю інформацію, якщо їм потрібна МРТ.
  • Гіпоглікемія може виникати у хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін або пероральні протидіабетичні засоби.
  • Обережно призначати пацієнтам, які отримують резерпін, анестетики, дисульфірам, метризамід, антихолінергічні засоби.
  • Селегілін не рекомендується застосовувати пацієнтам, за якими не можна ретельно спостерігати.
  • Використовуйте симпатоміметичні засоби або гуанетидин разом з пероральними формами селегіліну нижче 10 мг / добу.
  • Під час лікування дітей ретельно зважуйте ризики та переваги фармакологічного лікування щодо ризиків та переваг відсутності лікування антидепресантами та обов’язково зафіксуйте це в исторії хвороби пацієнта.
  • Попередьте пацієнтів та їхніх доглядачів про можливість побічних ефектів та порадьте негайно повідомляти про такі симптоми.
  • Стежте за пацієнтами на предмет активації суїцидальних думок, особливо у дітей та підлітків

Протипоказання

  • Якщо пацієнт приймає меперидин (петидин).
  • Якщо пацієнт приймає симпатоміметичні препарати або гуанетидин.
  • Якщо пацієнт приймає інший ІМАО.
  • Якщо пацієнт приймає будь-який препарат, який може інгібувати зворотне захоплення серотоніну (наприклад, СІЗЗС, сибутрамін, трамадол, мілнаципран, дулоксетин, венлафаксин, кломіпрамін тощо).
  • Якщо пацієнт приймає діуретики, декстрометорфан.
  • Якщо пацієнт приймає звіробій, циклобензаприн, метадон, пропоксифен.
  • Якщо пацієнт має феохромоцитому.
  • Пацієнтам, які перебувають на плановій операції та потребують загальної анестезії.
  • Якщо є доведена алергія на селегілін.

Застосування в особливих ситуаціях

Ниркова недостатність

  • Не потрібно коригувати дозу при трансдермальному введенні пацієнтам з легкою нирковою недостатністю.
  • Пероральну форму призначати з обережністю - препарат може накопичуватися у плазмі крові у пацієнтів із порушеннями функції нирок.
  • При пероральному прийомі може знадобитися менша доза.

Печінкова недостатність

  • Не потрібно коригувати дозу при призначенні трансдермальної форми пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня.
  • При призначенні пероральної форми може знадобитися менша доза. 

Серцева недостатність

  • Може знадобитися менша доза.
  • Уважно спостерігайте за можливим розвитком ортостатичної гіпотензії.

Пацієнти похилого віку

  • Рекомендована доза для пацієнтів старше 65 років становить 20 мг перорально та 6 мг / добу трансдермально.
  • Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливим до антихолінергічних, серцево-судинних, гіпотензивних та седативних ефектів. 
  • Знижений ризик суїцидальності при лікуванні антидепресантами порівняно з плацебо у дорослих віком 65 років і старше. 

Діти та підлітки

  • Ретельно зважте ризики та переваги фармакологічного лікування проти ризиків та переваг відсутності лікування антидепресантами та обов'язково задокументуйте це у картці пацієнта.
  • Регулярно стежте за пацієнтами, особливо протягом перших кількох тижнів лікування.
  • Використовуйте обережно, спостерігаючи за можливою активізацією біполярного розладу та / або суїцидальних думок, та повідомляйте батьків чи опікунів про ці ризики, щоб вони могли допомогти спостерігати за пацієнтами дітьми чи підлітками.
  • Не рекомендовано призначати селегілін до 18 років.  

Вагітність

  • Не було проведено контрольованих досліджень на вагітних жінках. 
  • Не рекомендований до призначення вагітним жінкам. Особливо у першому триместрі. 
  • Необхідно зважити ризики лікування перед ризиком відсутності лікування. 

Годування груддю

  • Деяка кількість препарату містяться в грудному молоці матері.
  • Рекомендовано або припинити прийом препарату, або перейти на штучне вигодовування.
  • Ранній післяпологовий період - це високий ризик виникнення депресії, особливо у жінок, які мали депресивні епізоди раніше, тому, можливо, потрібно буде відновити прийом препарату в третьому триместрі або після пологів, щоб запобігти рецидиву в післяпологовий період.
  • Потрібно зважувати переваги грудного вигодовування з ризиками та перевагами лікування антидепресантами.

Мистецтво психофармакології

Потенційні переваги

  • Стійка до лікування депресія.
  • Пацієнти з атиповою депресією (гіперсомнія, гіперфагія).
  • Пацієнти, які хочуть уникнути набору ваги та сексуальної дисфункції.
  • Пацієнти з хворобою Паркінсона, які неадекватно реагують на леводопу.

Потенційно не підходить

  • Некомплаєнтні пацієнти.
  • Пацієнти з руховими порушеннями та коливаннями при прийомі леводопи.
  • Пацієнти з серцевими порушеннями або гіпертонією. 

Основні симптоми мішені

  • Депресивний настрій (депресія).
  • Соматичні симптоми (депресія).
  • Порушення сну та харчування (депресія).
  • Психомоторні порушення (депресія).
  • Рухові симптоми (хвороба Паркінсона)

Головне

  • Трансдермальна форма може дозволити позбавитись дієтичних обмежень.
  • Трансдермальний селегілін, теоретично привабливий як засіб потрійної дії (на серотонін, норадреналін та дофамін) для лікування рефрактерних та важких випадків депресії.
  • Трансдермальний селегілін може мати низький ризик збільшення ваги та сексуальної дисфункції, і може бути корисним при лікуванні когнітивних порушень при дефіциті уваги та інших когнітивних розладах, оскільки підвищує концентрацію дофаміну і метаболізується до l-амфетаміну та l-метамфетаміну.
  • Низькі дози пероральної форми селегеліну як правило, застосовуються у комплексній терапії хвороби Паркінсона після втрати ефективності інших препаратів.
  • При призначенні пероральної форми при лікуванні хвороби Паркінсона, практично не виникає ризику взаємодії з їжею.
  • Нейропротекторні ефекти можливі, але не доведені.
  • Посилення дії леводопи може спостерігатися у пацієнтів з хворобою Паркінсона при призначенні низьких доз у пероральній формі, але антидепресантний ефект, ймовірно, вимагає призначення високих доз у пероральній формі, які не мають потенційної селективності до тканин і мають дієтичні обмеження.  
  • Високі дози можуть втратити функції безпеки.
  • ІMAO, як правило, зарезервовані для використання, як препарати другого ряду після того, як СІЗЗС, SNRI та комбінації нових антидепресантів не дали результатів.
  • Пацієнту слід рекомендувати не приймати будь-які ліки, що відпускаються за рецептом або без рецепта, без консультації з лікарем через можливі лікарські взаємодії.
  • Головний біль часто є першим симптомом гіпертонічного кризу.
  • Міфи про небезпеку дієтичних обмежень тираміну можна перебільшити, але заборони щодо використання супутніх препаратів часто недотримуються.
  • Поєднання декількох психотропних препаратів з ІМАО має застосовуватися лише фахівцями, особливо у поєднанні з препаратами потенційного ризику (наприклад, стимуляторами, тразодоном, TCA).
  • Не слід нехтувати ІМАО як терапевтичними препаратами для лікування резистентних випадків. 

Використані джерела

  • Stahl’s Essential Psychopharmacology Prescriber’s Guide sixth edition 2017
  • Bodkin    JA   ,     Amsterdam    JD   .   Transdermal selegiline in major depression: a doubleblind, placebo-controlled, parallel-group study in outpatients .   Am J Psychiatry   2002 ; 159 (11): 1869 –75.    
  • Kennedy    SH   .   Continuation  and  maintenance treatments in major depression: the neglected role of monoamine oxidase inhibitors .   J Psychiatry  Neurosci    1997 ; 22 : 127 –31.    
  • Shulman    KI   ,     Walker    SE   .   A  reevaluation of dietary restrictions for irreversible monoamine oxidase inhibitors .   Psychiatr Ann   2001 ; 31 : 378 –84.
нагору