Оланзапін (OLANZAPINE)

Зміст

Клас

  • Neuroscience-based Nomenclature: антагоніст дофамінових та серотонінових рецепторів (DS-RAn)
  • Атиповий антипсихотик (антагоніст серотоніну та дофаміну; антипсихотик другого покоління; також стабілізатор настрою)

Показання для застосування

(Виділеним шрифтом - показання ухвалені FDA)

  • Шизофренія (пацієнти від 13 років і старші)
  • Підтримуюча терапія при шизофренії
  • Ажитація, пов’язана з шизофренією (внутрішньом’язевий спосіб введення)
  • Гостра манія/змішана манія (монотерапія та підсилення літієм або вальпроатом. Підходить пацієнтам від 13 років і старшим)
  • Підтримуюче лікування при біполярному розладі
  • Гостра ажитація, пов’язана з біполярною манією (внутрішньом’язево)
  • Біполярна депресія (у комбінації з флуоксетином - препарат Symbyax)
  • Інші психотичні епізоди
  • Поведінкові розлади при деменції
  • Поведінкові розлади у дітей та підлітків
  • Розлади, пов’язані з проблемами контролю імпульсів
  • Межовий розлад особистості

Механізм дії

  • Через блокаду 2-дофамінових (D2) рецепторів зменшує позитивні симптоми психозу та стабілізує афективні симптоми
  • Блокада 2А-серотонінових рецепторів (5HT2A) викликає посилення вивільнення дофаміну у певних відділах мозку, зменшуючи таким чином моторні побічні реакції та позитивно впливаючи на когнітивні симптоми
  • Взаємодія з численними рецепторами інших нейротрансмітерів може сприяти ефективності оланзапіну
  • Антагонізм з 5НТ2С-рецепторами може сприяти ефективності лікування когнітивних та афективних симптомів у деяких пацієнтів
  • Антагонізм 5НТ2С разом з блокадою зворотного захоплення серотоніну або додавання флуоксетину до дії оланзапіну використовується в препараті Symbyax (комбінація оланзапіну та флюоксетину, на 5.01.2018 в Україні не представлений)

Коли починає діяти

  • Психотичні симптоми та симптоми манії можуть зменшуватись через 1 тиждень, але необхідно декілька тижнів для досягнення повного ефекту в лікуванні поведінкових, когнітивних розладів та досягнення афективної стабілізації
  • Класично рекомендується як мінімум 4-6 тижнів для оцінки ефективності препарату, але на практиці деякі пацієнти потребують понад 16-20 тижнів для отримання доброї відповіді на лікування, особливо стосовно когнітивних симптомів
  • Внутрішньом’язева форма може зменшити ажитацію через 15-30 хвилин

Якщо діє

  • Часто зменшує позитивні симптоми шизофренії, але не усуває їх цілком
  • Може зменшувати негативні симптоми, агресію, когнітивні та афективні симптоми шизофренії
  • Більшість пацієнтів, які страждають на шизофренію, не досягають повної ремісії хворобливих симптомів, але переважно вираженість симптомів зменшуються на третину
  • Однак 5-15% пацієнтів, хворих на шизофренію, можуть відчувати загальне покращення більше ніж на 50-60%, особливо при стабільному отриманні лікування понад рік
  • Ця група пацієнтів розглядається як така, що чудово відповідає на терапію, оскільки ці пацієнти добре себе почувають, можуть бути працевлаштовані, жити незалежно та підтримувати довготривалі стосунки
  • Багато пацієнтів з біполярним розладом можуть переживати зменшення симптомів на половину або більше
  • Продовжуйте лікування допоки не досягнете плато покращення
  • Після досягнення «плато» продовжуйте лікування, як мінімум, ще рік після першого психотичного епізоду
  • Для другого та наступних психотичних епізодів лікування повинно бути продовжено на невизначений термін
  • Навіть для першого психотичного епізоду бажано продовжувати лікування невизначений термін з метою уникнення наступних епізодів
  • Лікування може не тільки зменшувати симптоми манії, але також попереджувати повернення манії в рамках біполярного розладу

Якщо не працює

  • Спробуйте інший атиповий антипсихотик (рисперидон, оланзапін, кветіапін, зіпразидон, паліперидон, амісульприд, азенапін, ілоперидон, луразидон)
  • Якщо монотерапія двома і більше антипсихотиками неефективна, варто розглянути можливість застосування клозапіну
  • Деякі пацієнти можуть потребувати лікування конвенційними антипсихотиками
  • Якщо перша лінія атипових антипсихотиків неефективна, варто розглянути можливість підвищення дози, або ж аугментацію вальпроатом або ламотріджином
  • Розглянути можливість невиконання призначень пацієнтом або непереносимість препарату, та перейти на інший препарат з меншою кількістю побічних ефектів, або ж призначити ін'єкційний антипсихотик у депонованій формі
  • Розглянути можливість початку реабілітації та психотерапії як когнітивного навчання
  • Розглянути вірогідність супутнього зловживання психоактивними речовинами

Найкращі стратегії аугментації терапії

  • Вальпроєва кислота
  • Інші стабілізатори настрою та антиконвульсанти
  • Літій
  • бензодіазепіни
  • флуоксетин та інші антидепресанти можуть бути ефективними як агенти підсилення оланзапіну для лікування біполярної депресії, депресії з психотичними включеннями, а також для уніполярної депресії, резистентної до дії антидепресантів (комбінація оланзапіну та флуоксетину)

Додаткові обстеження

  • Зважити пацієнтів та відстежувати індекс маси тіла (ІМТ) на протязі лкування
  • Дослідити особистий та сімейний анамнез на наявність цукрового діабету, ожиріння, дисліпідемії, гіпертензії та серцево-судинних захворювань
  • Виміряти об’єм талії, рівень глюкози крові та ліпідів пацієнтам, які мають:
    • Зайву вагу (індекс маси тіла 25,0 – 29,9)
    • Ожиріння (індекс маси тіла > 30)
    • Предіабет (рівень глюкози в плазмі 100-125 mg/dL)
    • Діабет (рівень глюкози в плазмі >126 mg/dL)
    • Артеріальну гіпертензію (А.Т. > 140/90 mm Hg)
    • Дисліпідемію (підвищення загального холестеролу, LDL холестеролу, тригліцеридів; зниження HDL холестеролу)
    • Призначити лікування або ж скерувати на нього. Лікування таких пацієнтів повинне включати дієтичне харчування, відстежування ваги, фізичну активність, припинення паління, консультації лікарів

Відстежувати після початку лікування атиповими антипсихотиками

  • Індекс маси тіла 1 раз на місяць перші 3 місяці, після цього - раз на квартал
  • Розглянути можливість моніторингу тригліцеридів у пацієнтів з високим ризиком метаболічних ускладнень один раз на місяць на протязі кількох місяців на початку лікування або при переході на інший антипсихотик
  • Артеріальний тиск, рівень глюкози, рівень ліпідів на протязі 3-х місяців, після цього раз на рік. Проводити ці дослідження раніше і частіше пацієнтам з діабетом та тим, у кого маса тіла зросла більше ніж на 5% від початкової
  • Призначати лікування (або ж видати скерування на нього) пацієнтам, у яких з’явилась зайва вага, ожиріння, предіабет, діабет, артеріальна гіпертензія або дисліпідемія після початку прийому атипових антипсихотиків. Також в цих випадках варто розглянути можливість переходу на інший атиповий антипсихотик
  • Потрібно бути пильними і моніторити стан пацієнтів: навіть якщо у них немає цукрового діабету, у рідкісних випадках можуть виникати небезпечні для життя стани. Варто відстежувати появу кетоацидозу, поліурії, полідипсії, втрати ваги, нудоти, блювання, зневоднення, тахіпное, коматозних станів
  • Пацієнтам зі зниженою кількістю лейкоцитів в анамнезі та з медикаментозно обумовленою лейкопенією / нейтропенією потрібно зробити повний аналіз формули крові,і періодично повторювати його на протязі перших кількох місяців. Оланзапін слід відмінити при перших ознаках зниження кількості лейкоцитів (якщо відсутні інші причини цього стану)

Побічні реакції

Як препарат викликає побічні реакції

  • Блокада 1-гістамінових (Н1) рецепторів в мозку може викликати седацію та збільшення маси тіла
  • Блокада α1-адренорецепторів може викликати запаморочення, седацію та гіпотензію
  • Блокада 1-мускаринових (М1) рецепторів може викликати сухість у роті, закреп та седацію
  • Блокада 2-дофамінових (D2) рецепторів в смугастому тілі може викликати моторні побічні реакції (рідко)
  • Механізм спричинення діабету, дисліпідемії та збільшення ваги атиповими антипсихотиками невідомий. Однак регуляція інсуліну може бути пригнічена через блокаду панкреатичних 3-мускаринових (М3)рецепторів

Звертати увагу на побічні реакції

  • Може підвищувати ризик виникнення цукрового діабету та дисліпідемії
  • Седація, запаморочення
  • Сухість у роті, закрепи, диспепсія, збільшення ваги
  • Периферійні набряки
  • Біль у суглобах, біль у спині, біль у грудях, порушення ходи, крововиливи
  • Тахікардія
  • Ортостатична гіпотензія (зазвичай на початку лікування)
  • Рідко - пізня дискінезія (ризик набагато менший у порівнянні з конвенційними антипсихотиками)
  • Рідко - висипання під впливом сонячного світла

Побічні реакції, загрозливі для життя

  • У пацієнтів, які приймали атипові антипсихотики, відмічались випадки гіперглікемії, іноді значної, асоційованої з кетоацидозом, гіперосмотичною комою або смертю
  • Злоякісний нейролептичний синдром (рідко)
  • Судомні напади (рідко)
  • Підвищує ризик загрози інсульту у пацієнтів похилого віку, які мають психотичні розлади, пов'язані з деменцією

Збільшення ваги

  • Завдає проблем
  • Виникає часто, може бути істотним
  • Може створювати соматичні проблеми
  • Виражене більше, ніж при прийомі інших антипсихотиків, але не у всіх пацієнтів

Седація

  • Часто
  • Багато пацієнтів можуть відчувати її та/або вона може бути істотною
  • Зазвичай носить транзиторний характер
  • Може бути як менш, так і більш вираженою у порівнянні з іншими антипсихотиками

Що робити з побічними реакціями

  • Чекати
  • Призначати препарат перед сном, щоб зменшити седацію вдень
  • Антихолінергічні препарати можуть зменшити моторні побічні реакції (наприклад, акатизію), але їх призначення рідко буває необхідним
  • Зменшення ваги, програми фізичного навантаження та медичний менеджмент індексу маси тіла, діабету, дисліпідемії
  • Перейти на інший атиповий антипсихотик

Стратегії аугментації побічних реакцій

  • Бензодіазепіни або тригексифенідил для моторних побічних реакцій
  • Більшість побічних реакцій не можуть бути зменшені за допомогою інших препаратів

Спосіб застосування та дози

Діапазон доз

  • 10-20 мг/день (перорально або внутрішньом’язево)
  • 6-12 мг оланзапіну / 25-50 мг флуоксетину
  • 210-300 мг/ раз на 2 тижні (депо)

Лікарські форми

  • Таблетки 2.5 мг, 5 мг, 7.5 мг, 10 мг, 15 мг, 20 мг
  • Таблетки, які розчинюються у ротовій порожнині 5 мг, 10 мг, 15 мг, 20 мг
  • Внутрішньом’язеві ін’єкції 5 мг/мл, кожна ампула містить 10 мг (доступний у деяких країнах)
  • Депо 210 мг, 300 мг, 405 мг
  • Оланзапін-флуоксетин комбінація в одній капсулі (мг оланзапіну/ мг флюоксетину) 6 мг/25 мг, 6 мг/50 мг, 12 мг/25 мг, 12 мг/50 мг

Як призначати

  • Початкова доза 5-10 мг раз на день перорально; підвищувати на 5 мг раз на тиждень допоки не буде досягнуто бажаної ефективності. Максимальна схвалена доза - 20 мг
  • Початкова доза для внутрішньом’язевої ін’єкції - 10 мг; друга ін’єкція - 5-10 мг, може бути призначена через 2 години після першої ін’єкції; максимальна денна доза оланзапіну становить 20 мг, не більше ніж 3 ін'єкції на добу
  • Для комбінації оланзапін-флуоксетин, рекомендована початкова доза 6 мг/25 мг раз на день ввечері. Підвищення дози базується на ефективності та добрій переносимості. Максимальна доза - 18 мг/75 мг

Поради щодо призначення (таблетована форма)

  • Підвищення звичайної дози вище 15 мг на день може бути застосовано у випадку гострого психозу, ажитації та у деяких випадках резистентності до терапії. В цьому випадку ефективність підвищується без виникнення більшості побічних ефектів
  • У деяких пацієнтів, які не відповідають на терапію іншими антипсихотиками, може бути виправданим призначення дози понад 30 мг на день та короткотермінове підвищення до 90 мг на день
  • Під час призначення високих доз для лікування резистентних пацієнтів або пацієнтів, схильних до насильницьких дій, необхідно контролювати рівень препарату таким чином, щоб він перевищував звичайний рівень 5-75 mg/mL (тобто більше ніж 125 mg/mL), але тримався нижче токсичного рівня, пов’язаного з пролонгацією QTc (700-800 mg/mL)
  • Див. розділ переключення для призначення пероральної форми та пролонгованої ін’єкції
  • Замість того, щоб підвищувати дозу вище зазначених рівнів у ажитованих пацієнтів та пацієнтів з гострим психозом, краще розглянути можливість аугментації бензодіазепіном або конвенційним антипсихотиком в пероральній або ін'єкційній формі
  • Замість того, щоб підвищувати дозу вище зазначених рівнів у ажитованих пацієнтів та пацієнтів з гострим психозом, краще розглянути можливість аугментації нормотиміками (наприклад, ламотриджином або вальпроатом)
  • Кліренс оланзапіну дещо менший у жінок в порівнянні з чоловіками, тому жінки потребують призначення дещо менших доз, ніж чоловіки
  • Діти та особи похилого віку повинні отримувати дозу з нижнього діапазону дозування
  • Оланзапін може бути короткотерміново призначений внутрішньом'язево на початку лікування пероральною формою оланзапіну або з іншим пероральним антипсихотиком. Також ця комбінація може застосовуватись у пацієнтів, які перебувають у стані збудження
  • Лікування повинно бути призупинене, якщо абсолютна кількість нейтрофілів буде нижчою за 1,000/mm3

Поради щодо призначення депонованої форми

  • Початкова доза 210-300 мг/ на 2 тижні (в залежності від величини стабілізуючої пероральної дози)
  • Підтримуюча доза: 210-300 мг один раз на 2 тижні
  • Максимальна рекомендована доза - 300 мг кожні 2 тижні або 405 мг кожні 4 тижні
  • Заміна пероральної дози: якщо стан пацієнта стабільний завдяки прийому 10 мг/день пероральної форми оланзапіну, то призначається 210 мг рідкої форми кожні 2 тижні або 405 кожні 4 тижні протягом перших 8 тижнів. Потім - 150 мг кожні 2 тижні або 300 мг рідкої форми кожні 4 тижні
  • Якщо стан стабільний під час прийому 15 мг пероральної форми, то призначається 300 мг рідкої форми раз на 2 тижні перші 8 тижнів. Потім - 210 мг - раз на 2 тижні або 405 мг - раз на 4 тижні
  • Якщо стан стабільний на 20 мг/день, то призначається 300 мг рідкої форми оланзапіну раз на 2 тижні
  • Ін’єкція робиться в сідничний м’яз
  • Об’єм ін’єкції - 150 мг/мл; 1,0 – 2,7 мл
  • Періодичність введення - раз на 2 тижні, раз на 4 тижні
  • Не потребує доповнення пероральними формами препарату
  • Перші три години після ін’єкції необхідне спостереження у зв’язку з ризиком (0,2%) розвитку стану порушеної свідомості судинного ґенезу

Передозування

  • Седація, нерозбірлива мова; рідко - смертельні випадки від передозування при монотерапії

Довготермінове використання

  • Схвалений для довготермінової підтримуючої терапії при шизофренії
  • Схвалений для довготермінової підтримуючої терапії при біполярному розладі
  • Часто використовується для довготермінової терапії різних поведінкових розладів

Формування залежності:

  • Не формується

Як припинити

  • Див. розділ переключення: як припинити прийом оланзапіну
  • Швидка відміна оланзапіну може спровокувати повернення симптомів психозу

Фармакокінетика

  • Метаболіти не активні
  • Період напіввиведення - 21-54 години
  • Субстрат для CYP450 1A2 та 2D6
  • Прийом їжі не впливає на абсорбцію

Взаємодія ліків

  • Може посилити ефект антигіпертензивних препаратів
  • Може антагонізувати леводопу та дофамінові агоністи
  • Може бути потрібне зменшення дози, якщо препарат призначається разом з інгібіторами СYP450 1A2 (флувоксамін). Дозу варто підвищити, якщо оланзапін призначається разом з індукторами СYP450 1A2 (карбамазепін, цигарковий дим)

Інші важливі застереження

  • В рідкісних випадках оланзапін може спричиняти DRESS-синдром (drug reaction with eosinophil and systemic symptoms - реакція на медикаменти з еозинофілією та системними проявами). DRESS-синдром може починатись у вигляді висипки і супроводжуватись гарячкою, збільшенням лімфатичних вузлів, набряком обличчя, запаленням внутрішніх органів та збільшенням кількості еозинофілів. У деяких випадках DRESS-синдром може стати причиною смерті. Призначаючи оланзапін, необхідно інформувати пацієнтів про можливі ризики. Пацієнтам, у яких з'являється гарячка з висипаннями на шкірі, збільшенням лімфатичних вузлів або набряком обличчя, необхідно звертатись до лікаря. Пацієнтам не рекомендується самостійно припиняти лікування.
  • Призначати з обережністю пацієнтам зі схильністю до гіпотензії (стани дегідратації, перегріву)
  • Призначати з обережністю пацієнтам з гіпертрофією простати, закритокутовою глаукомою та паралічем кишківника
  • Пацієнти, які отримують оланзапін внутрішньом'язево, повинні більш ретельно обстежуватись з приводу гіпотензії
  • Внутрішньом'язеві ін’єкції не рекомендується призначати одночасно з парентеральними бензодіазепінами. Якщо пацієнт потребує призначення парентеральних бензодіазепінів, вони повинні призначатись щонайменш через годину після введення ін’єкційного оланзапіну
  • Оланзапін повинен призначатися з обережністю пацієнтам з ризиком аспіраційної пневмонії, оскілки є повідомлення про виникнення дисфагії

Не призначати

  • Якщо відомий ризик розвитку закритокутової глаукоми (ін’єкційні форми)
  • Якщо пацієнт має нестабільний стан здоров'я (наприклад, гострий інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, серйозна гіпотензія та/або брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, недавня операція на серці) (внутрішньом'язова форма)
  • Якщо доведена алергія на оланзапін

Застосування в особливих ситуаціях

Ниркова недостатність

  • Не потребує корегування дози для пероральної форми
  • Не видаляється гемодіалізом
  • Для ін’єкційної форми - розгляньте початкову низьку дозу (5 мг)

Печінкова недостатність

  • Може потребувати низької дози
  • Пацієнти з захворюваннями печінки повинні робити печінкові проби кілька разів на рік
  • Для помірних та важких порушень печінки, починати з пероральної дози 5 мг; збільшувати з обережністю

Серцева недостатність

  • Призначати з обережністю через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії

Пацієнти похилого віку

  • Деякі пацієнти можуть краще переносити невисокі дози
  • Збільшує вірогідність інсульту
  • Для ін’єкційної форми рекомендована початкова доза 2,5-5 мг. Друга ін’єкція 2,5-5 мг може бути призначена через 2 години після першої. Рекомендовано не більше 3 ін’єкцій на добу
  • Атипові антипсихотики призначаються для терапії поведінкових розладів при деменції, але немає препарату схваленого для лікування похилих осіб з психозами пов’язаними з деменцією
  • Пацієнти, які отримують антипсихотик під час лікування психозів при деменції мають підвищений ризик смертності порівняно з плацебо. Також підвищується ризик виникнення інсультів

Діти та підлітки

  • Схвалений для лікування шизофренії, змішаних та маніакальних епізодів (діти віком від 13 років та старші)
  • Клінічний досвід та дані досліджень припускають безпечність та ефективність оланзапіну для лікування поведінкових розладів у дітей та підлітків
  • Діти та підлітки, які отримують оланзапін, повинні проходити лікарський огляд частіше, ніж дорослі
  • Застосування внутрішньом'язевих ін’єкцій не було досліджено на пацієнтах, молодших 18 років, та не рекомендується для застосування в даній категорії

Вагітність

  • Існує ризик патологічної м’язової активності і симптомів відміни у новонароджених, матері яких приймають антипсихотик на протязі третього триместру. Симптоми можуть включати ажитацію, патологічне підвищення або зниження м’язового тонусу, тремор, сонливість, гостре порушення дихання і порушення вигодовування
  • Психотичні симптоми можуть погіршуватись під час вагітності, що призводить до необхідності специфічного лікування
  • Ранні дослідження новонароджених, які піддавалися впливу оланзапіну внутрішньоутробно, не показують небажаних наслідків
  • Під час вагітності оланзапіну може надаватись перевага перед антиконвульсантами та стабілізаторами настрою

Годування груддю

  • Невідомо чи секретується оланзапін з грудним молоком, але вважається що всі психотропні препарати виділяються з людським молоком
  • Рекомендовано припинення прийому препарату або перехід на штучне вигодовування
  • Новонароджені діти жінок, які годують груддю та приймають оланзапін, повинні бути під спостереженням через можливість появи небажаних ефектів

Мистецтво психофармакології

Потенційно підходить

  • Для лікування психозів та біполярного розладу, резистентних до лікування іншими антипсихотиками
  • Часто надається перевага як аугментуючому агенту при лікуванні біполярної депресії або резистентної до лікування уніполярної депресії
  • Пацієнтам, які потребують швидкого настання антипсихотичної дії без титрування дози
  • Пацієнтам, які переходять на пероральні форми антипсихотиків з ін’єкційної форми оланзапіну

Потенційно не підходить

  • Пацієнтам які занепокоєні збільшенням ваги
  • Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, ожиріння, та/або дисліпідемію

Основні симптоми-мішені

  • Позитивні симптоми психозу
  • Негативні симптоми психозу
  • Когнітивні симптоми
  • Нестабільний настрій (як депресія, так і манія)
  • Симптоми агресії

Головні тези

  • Недавні дослідження вказують на більшу ефективність помірно високих доз оланзапіну у порівнянні з помірними дозами деяких інших атипових та конвенційних антипсихотиків
  • Ті ж самі дослідження вказують на більшу ефективність, але також і на більший метаболічний побічний ефект оланзапіну у порівнянні з іншими атиповими та конвенційними антипсихотиками
  • Широко використовується при шизофренії та біполярному розладі, в тому числі у важких випадках
  • Підтверджена ефективність у резистентних до лікування випадках, особливо у високих дозах
  • Підтверджена ефективність як агента аугментації при лікуванні за допомогою SSRI (флуоксетином) для непсихотичної резистентної депресії при великому депресивному розладі
  • Підтверджена ефективність при біполярній депресії у комбінації з флуоксетином
  • Більше збільшення ваги ніж від дії інших антипсихотиків не означає обов'язкового збільшення маси тіла у всіх пацієнтів
  • Моторні побічні реакції нетипові у малих та середніх дозах
  • Спричиняє меншу седацію в порівнянні з одними антипсихотиками, і більшу, в порівнянні з іншими
  • Суперечливим є питання про те, чи спричиняє лікування оланзапіном вищий ризик виникнення цукрового діабету та дисліпідемії у порівнянні з іншими антипсихотиками
  • Тютюнопаління може знижувати рівень оланзапіну, тому пацієнти можуть потребувати більшої дози, якщо вони починають палити або палять більше, ніж раніше
  • Доступні внутрішьом’язеві ін’єкції короткої дії
  • Ін’єкції пролонгованої дії також схвалені
  • Пацієнти зі слабкою відповіддю на атипові антипсихотики мають пареваги на користь оланзапіну, обумовлені концентрацією препарату в плазмі. Якщо вона не висока, то доза може підвищуватись вище максимальної
  • Пацієнти зі слабкою відповіддю на атипові антипсихотики можуть мати переваги від спроби аугментації з конвенційним антипсихотиком, або при переході на конвенційний антипсихотик
  • Однак довготермінова поліфармація конвенційного антипсихотика з атиповим антипсихотиком може поєднувати побічні дії без суттєвого підсилення їх ефекту
  • Для резистентних пацієнтів, особливо таких, що схильні до імпульсивності, агресивності, насильства та самопошкодження, довготермінова фармакотерапія двома атиповими антипсихотиками або одним атиповим та одним конвенційним антипсихотиком може бути навіть необхідною (під уважним наглядом)
  • В такому випадку може бути успішною комбінація одного препарату депонованої форми з іншим пероральним антипсихотиком
  • Поєднання двух конвенційних антипсихотиків є малораціональним і може погіршити переносимість без явного посилення ефективності

Переключення

Переключення з орального антипсихотика на оральний оланзапін

  • У випадку арипіпразолу, амісульприду та паліперидону ER, швидке припинення можливе; починайте оланзапін у помірних дозах
  • У випадку рисперидону, зипразидону, ілоперидону та луразидону починайте призначення оланзапіну поступово, титруючи протягом щонайменше 2 тижнів, щоб дати пацієнту можливість переносити седативний ефект

Переключення з орального антипсихотика на рідкий оланзапін

  • Пацієнти повинні спочатку пройти курс лікування оральним оланзапіном для формування доброї переносимості та відповіді на препарат, а потім переходити на рідку форму
  • У випадку арипіпразолу, амісульприду та паліперидону ER, швидке припинення можливе; призначайте рідкий оланзапін в дозі еквівалентній до пероральної

Використані джерела

  1. http://stahlonline.cambridge.org/
  2. Citrome L. Adjunctive aripiprazole, olanzapine, or quetiapine for major depressive disorder: an analysis of number needed to treat, number needed to harm, and likelihood to be helped or harmed. Postgrad Med 2010;122(4):39–48.
  3. Komossa K, Rummel-Kluge C, Hunger H, et al. Olanzapine versus other atypical antipsychotics for schizophrenia. Cochrane Database Syst Rev 2010;17(3):CD006654.
  4. Nasrallah HA. Atypical antipsychotic-induced metabolic side effects: insights from receptor-binding profiles. Mol Psychiatry 2008;13(1):27–35.
  5. Smith LA, Cornelius V, Warnock A, Tacchi MJ, Taylor D. Pharmacological interventions for acute bipolar mania: a systematic review of randomized placebo-controlled trials. Bipolar Disord 2007;9(6):551–60. 
нагору